Голокост

Українські книжки для виховання толерантності Продовження проекту в жовтні-грудні, 2009 р

Восени та на початку зими 2009 р., за підтримки програми "Матра" Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів, Музею "Будинок Анни Франк" у Львові, Полтаві та Києві відбулися навчально-методичні семінари в рамках загальноукраїнського проекту "Українські книжки для виховання толерантності", що офіційно розпочався в Україні з квітня цього року. Ці три міста приєдналися до Сум, Херсона та Ужгорода, де вже відбулися подібні семінари. Як відомо, даний проект є партнерським та його виконавцями є п'ять українських громадських організацій (Конгрес національних громад України, Інститут юдаїки, Український центр вивчення історії Голокосту, Єврейський Фонд України, загальна координація проекту - Центр громадянської освіти). До відповідальності нашого Центру входить видання книжок та навчальні семінари для вчителів історії та заступників директорів. Саме для цих цільових груп Центр провів семінари-тренінги у Львові (15-17 жовтня), Полтаві (23-25 жовтня) та Києві (3-5 грудня), залучивши до їх проведення фахівців, як співробітників Центру (Віталій Бобров, Михайло Тяглий), так і наших колег знаних вчителів-методистів та науковців (Олександр Войтенко - освітній директор всього проекту, Ольга Педан-Слепухіна, Анна Ленчовська, Кіра Крейдерман, Олег Охредько). Це були семінари для людей, які безпосередньо працюють у системі освіти і виховання учнівської молоді - вчителів історії та суспільних дисциплін, а також для заступників директорів шкіл з виховної роботи. Метою семінарів стали пропаганда і поширення ідей толерантності в системі освіти та формування навичок толерантної поведінки щодо національних меншин, що зазнають дискримінації, виховання поваги до інших. 
На мій погляд, загалом, головний концепт даного проекту полягає справді у вихованні принаймні порядного ставлення до історії та культури, у формуванні сприйняття іншого не як чужого, а як просто іншого…За великим рахунком у нас не має більшого вибору ніж бути толерантним до національних меншин, сексуальних, будь-яких інших меншин, тому що ми всі та кожний з нас окремо є в певних ситуаціях та обставинах меншиною, чи може стати меншиною в будь-який момент свого життя, світ часто-густо виявляється надто загрозливим не тільки для індивідуумів, але й для цілих груп… Власне, всі книжкові видання проекту "Українські книжки для виховання толерантності" покликані поставити питання поваги до іншого і до себе, сприяти осмисленню минулого, що може допомогти формуванню співчуття, розуміння та емпатії людей до людей в сьогоденні… 17 (?!) серйозних книжок отримав кожний учасник семінарів у Львові, Полтаві та Києві. Абсолютно відверто (і це підкреслювали самі семінаристи у своїх анкетах та у виступах), у переважної більшості учасників не було ніяких шансів отримати таку літературу, якщо б вони не стали учасниками цього проекту. Книжки проекту є можливість розділити на декілька груп. Передовсім, це навчально-методична література, довідники, каталоги, джерельна література, щоденники, а також наукові видання. Серед книжок представлені і документальні джерела - щоденники Анни Франк, Давида Рубіновича та "Щоденник Львівського гетто"; довідники і матеріали тематичних виставок - "Джерела толерантності", "50 запитань про антисемітизм"; посібники - "Виховуємо людину і громадянина", "Історія епохи очима людини", "Я, ти, він, вона…"; філософсько-публіцистичні видання "Поза межами розуміння" та інші. 
В усіх цих містах проекту вчителі та заступники з виховної роботи з радістю отримали літературу, наголошуючи на тому, що такі книжки варто використовувати в навчально-виховному процесі. Проте, під час семінарів були зауваження від колег, що книжки, безумовно, цінні, але чому їх переважна більшість стосується історії євреїв, зокрема історії Голокосту на теренах України?... Був, навіть, більш радикальний відгук: "…проект гарний загалом, але його назва не відповідає змісту, це добрі книжки, але не українські!..." На мою думку, ці вислови наших колег, представників української гуманітарної інтелігенції, свідчать про те, що усвідомлення нашої країни як полікультурного середовища ще попереду. На жаль, ще й досі, зокрема доля українського єврейства в роки нацистської окупації України не сприймається як частина власної історії. Важко не вважати українськими книжками для виховання толерантності книжки, в яких йдеться про священника Олексія Глаголєва чи митрополита Андрея Шептицького, чи щоденник гетто Львова, чи оповіді про Миколу Ярошенка, про Мустафу Джемільова… Щодо літератури про історію Голокосту, то, завдяки численним текстам, досвіду осмислення, рівню вивченості ми маємо можливості (саме в цьому проекті) розглядати історію Голокосту як певний інструментарій та критерії для дослідження та викладання історії інших трагедій та усвідомлення беззаперечності загальнолюдських цінностей..Актуальність такого проекту в Україні вважаю незаперечною.