Головна

Головна Графік заходів Увічнення пам'яті Геноцид Ромів Бабин Яр (Не)Дитячі історії Камені спотикання

IN MEMORIAM Пам’яті Зиновія Антонюка (1933-2020)

28 квітня 2020 року відійшов у вічність Зиновій Павлович Антонюк, світла і видатна людина, український правозахисник, вчений, літератор, перекладач, в’язень радянських таборів. Один із засновників Українського центру вивчення історії Голокосту

Вже написали про цю болячу новину багато пристойних видань. Важко якось було одразу щось сказати, багато думав, і все-таки також наважився написати свої слова і присвятити їх пам’яті цієї дуже шляхетної Людини.

Я тільки можу щиро подякувати Богові, що певний час знав і спілкувався із Зиновієм Павловичем і він вплинув на мої погляди щодо професії історика і життєвих принципів. Серед тих, хто добре знав пана Зиновія у 1990-і роки минулого століття, була відома його невтомна робота в Українсько-американському Бюро захисту прав людини, видавав часопис, писав тексти, статті на цю тему, загалом, очевидно, що права людини були фундаментальною цінністю для Зиновія Павловича, власне він все життя і присвятив відстоюванню, і, в його випадку, боротьбі за цю цінність. Я познайомився з ним у 2002 році, коли Зиновій Павлович був директором видавництва «Сфера» у Києві, яке в ті роки публікувало багато чудових видань з теми захисту прав людини, психології, психіатрії, історії, політології. Познайомив нас Семен Глузман, близький друг Зиновія Павловича з часів перебування обох в радянських таборах для політичних в’язнів, видатний український вчений і правозахисник. Саме завдяки відважним зусиллям Глузмана і Антонюка у «Сфері» в 1995 році вийшло перше українське видання щоденнику Анни Франк. Сім років нашої теплої, людської і професійної співпраці, дали мені багато. Зиновій Павлович погодився підтримати перші наукові і педагогічні видання Українського центру вивчення історії Голокосту і протягом 2002-2009 років у «Сфері» побачили світ перші книжки нашого Центру. Він глибоко переживав і осмислював події минулого, злочини комуністичної і нацистської диктатур, жертвою однієї з них він був і сам…

Що для мене мабуть назавжди залишіться дуже цінним і за що, я буду завдячувати Зиновію Антонюку мабуть до скону, це те, що, вже у далекому 2003 році, він погодився стати одним із співзасновників Українського центру вивчення історії Голокосту. В той час наш Центр не мав фактично нічого, нас ще не знали, у нас не було ні грошей, ні особливої підтримки, ми просто почали фахово працювати в царині збереження пам’яті про євреїв України, які стали жертвами нацизму. Зиновій Павлович підтримав нас тоді…Мало хто про це знає, як, загалом, про те, скільки всього важливого і доброго зробив за своє життя конкретним людям і цілої нашої Україні Зиновій Антонюк. Він точно був не публічною людиною, хоча абсолютно заслуговував на такий статус і українське суспільство знало б ,

можливо, більше про те, як вартує цінувати свободу і гідність людини, свою країну і як це виборювати. Може тепер, коли нам залишилось тільки пам’ятати його, як і багатьох найвеличніших жінок і чоловіків нашої країни, яких вже не має серед нас, спробуємо осягнути його духовну спадщину, яку він залишив нам.

У 2007 році, коли я отримав від Зиновія Павловича рукопис його «Рефлексії ідентичності» з проханням рецензії, я разом з тим отримав урок, який і до сьогодні мені допомагає не ганьбитися ні в житті, ні в професії. Урок цінностей. І як зараз боляче, що Антонюк пішов від нас, так і не дочекавшись, щоб такі цінності стали пріоритетними для мого суспільства, для моєї країни, моєї держави…

І на останок, можливо чи не найважливіше в моїй пам’яті про цю дуже чудову і сильну Людину. Була можливість і я запитав, що він відчував у 1972 році, коли його заслали в радянські табори, де він провів фактично дев’ять років свого життя. Він сказав, що тоді він боявся тільки одного, і хвилювався тільки про одне, що його маленькому сину, якому тоді було три роки, скажуть, що батько сидить у в’язниці, значить батько злочинець і погана людина. А це не так! Як йому було важко в таборах без дружини і сина. Зиновій Павлович переймався душею свого сина, хотів, щоб він став справжньою людиною в цьому небезпечному, загалом, світі…

Благословенна пам'ять Зиновія Павловича Антонюка. Його світлий образ буди завжди в моїй пам’яті…

Анатолій Подольський

Останні Новини

  • Зустріч дослідницьких команд проєкту «Один камінь – одне життя: 80 каменів спотикання для Києва»

    9 червня 2026 року у Києві, у приміщенні інформаційно-виставкового центру Національного музею Революції Гідності відбулася фінальна зустріч дослідницьких команд міжнародного проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва». Шість команд, десятки юних дослідників, багато розмов, відкриттів і натхнення. А ще — неймовірні спікери: Олександр Воронюк, Надія Уфімцева та Анатолій Подольський, які допомогли нам по-новому подивитися на історію, людські долі та пам’ять. 

    [Докладніше]
  • Відкриття Каменя спотикання на честь Лії Бубнової

    3 червня 2026 року в рамках проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва» на вулиці Бульварно-Кудрявській встановили 16-й Камінь спотикання у столиці — на честь Лії Бубнової, київської аптекарки, мами і дружини, єврейки, яка загинула у 1941 році у Бабиному Яру. Проєкт ініційований Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kyjiwі реалізований Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з КМДА

    [Докладніше]
  • «Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».

    27-28 травня 2026 року Національний музей історії України у Другій світовій війні за фінансування фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін, Німеччина) провів дводенну міжнародну конференцію «Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».

    [Докладніше]
  • «Україна в європейській та світовій історії: сучасний науковий та освітній дискурс»

    22 травня 2026 року на історичному факультеті Українського державного університету імені Михайла Драгоманова відбулися ювілейні ХV Всеукраїнські драгоманівські читання молодих істориків «Україна в європейській та світовій історії: сучасний науковий та освітній дискурс». Ця наукова онлайн-конференція з міжнародною участю об’єднала науковців, викладачів, аспірантів, студентів та молодих дослідників з різних регіонів України та Польщі.

    [Докладніше]
  • Міжнародна науково-практична конференція «”Єдність у різноманітті”: історичний, соціокультурний та геополітичний вимір головної ідеї Європейського Союзу для України»

    14-15 травня 2026 року у м. Дніпро, на базі Дніпровського національного університету ім. О. Гончара відбулася Міжнародній науково-практичній конференції «"Єдність у різноманітті": історичний, соціокультурний та геополітичний вимір головної ідеї Європейського Союзу для України» Конференція проводилась у межах виконання проєкту Еразмус+  Жан Моне Модуль«Європейський мультикультуралізм як досвід та шлях до європейської інтеграції України» /European multiculturalism as an experience and a path for Ukraine's European integrationза фінансової підтримки Європейського Союзу.

    [Докладніше]
Дивитися всі

Top