Міжнародний освітній тренінг «Голокост як точка відліку»
21-23 жовтня 2025 року у Любліні проходив україно-польський освітній тренінг "Голокост як точка відліку", який організовано Меморіалом Шоа (Париж) при партнерстві з УЦВІГ(Київ) та Центром розвитку освіти (Варшава). Цільовою аудиторією семінару були українські і польські вчителі та науковці. Цьогоріч Україну представляє 21 учасниця, які приїхали з різних областей нашої держави.
Крім того українські лекторки, дослідниці Оксана Сушук, Тетяна Бородіна та Надія Гончаренко презентують власні дослідження з історії Голокосту та міжетнічного насилля у роки Другої світової війни в різних контекстах.
Основні теми обговорень в перший день роботи були пов'язані з передумовами Голокосту, а саме роль антисемітської пропаганди, причинами вибухів насилля на початку Другої світової війни передусім у Львові та Єдвабне. Крім того, піднімалася складна тема колабораціонізму на території України та Польщі, що викликало певні дискусії. Головний запит учасників, був направлений на вирішення питання на яких матеріалах має ґрунтуватися викладання складних тем в закладах освіти.
Робота освітнього тренінгу "Голокост як точка відліку" в Любліні також включала у себе екскурсії історичною частиною міста. Учасниці мали можливість ознайомитися з основними складовими життя єврейської громади Любліна в різні історичні періоди. Але основна увага була направлена саме на ознайомлення з меморіалізацією пам'яті про події Голокосту в місті. Зокрема пройшлися територією яка в роки Другої світової війни була окреслена як гетто, відвідали криницю, яка залишилася єдиним нагадуванням про існування цілого єврейського кварталу, зруйнованого окупаційною владою. Яскравим прикладом нестандартного підходу до роботи з пам'яттю став ліхтар, який світить навіть вдень символізуючи пам'ять про події Голокосту, яка не згасає. Ще більше вразила історія про знайдені фото в будинку єврейського фотографа, які тепер використовуються владою міста для "олюднення" будинків, що залишилися без власників. Крім того, місто також має багато каменів спотикання, які розповідають про історію мешканців будинків, що загинули під час Голокосту. Велику подяку висловлюємо пану Володимиру, співробітнику "Брами гродської -Театр NN" за змістовну та цікаву екскурсію.
“Прогулянка містом- привидом. Чим ще може здивувати (звісно, не позитивом) тема Голокосту? Навряд чи це може статися з учителями, які в цій темі знаходяться вже не менше 20 років. Однак люблінському історику-українцю Володимиру це вдалося. Блукання по місту-привиду - місцю проживання у Любліні 43 тисячі євреїв, більшість яких було вбито у Белжеці у березні-листопада 1942 року, вразило.Чому єврейські квартали стали привидами? Бо тут руками виселених спочатку у гетто євреїв було повністю знищено їхні будинки, синагога, магазини та інші сліди існування єврейської громади.Так, як сьогодні робить інший ворог з нами. Вражаючою була пронизлива історія 9- річного Гені Житомирського, спаленого з батьком у Майданеку, якому пишуть листи у невідомість польські діти” - Наталія Гриценко.
В другій половині робочого дня, учасниці долучилися до гарячої україно-польсько-французської дискусії щодо міжетнічного протистояння на Волині і Галичини 1943-1947рр. Пані Оксана Сушук представила свої дослідження та акцентувала увагу на мультипеспективності вивчення цього питання, та нових дослідженнях в рамках цієї теми. Співдоповідачем пані Оксани був польський науковець Ян Пісулінський. Під час дискусії було зрозуміло, що українські та польські науковці базують свої дослідження на різних джерелах та мають свій науковий погляд на це питання.
“Ми знову говоримо про досвід Другої світової війни сьогодні, бо цей досвід є спільним і на ньому краще пояснити поняття "геноцид", " злочини проти людства", "колаборація", "злочини війни", але ми, українці - вже не можемо його (цей досвід) відділити від сьогоднішніх подій, коли існує агресія росіян та їх окупація. Для мене тема "Міжетнічного насилля на Волині у роки Другої світової" не є чужою і табуйованою. Але і для мене це було викликом репрезентувати позицію українських вчених. Щиро дякую за консультації професорам Богдану Гудю, Валентині Надольській, Оксані Каліщук. Цей досвід для мене є цінним і важливим, особливо на шляху меморалізації жертв Другої світової війни. Війна - це не змагання в героїзмі, війна - це не історія, війна - це жорстока дійсність і жертви.... і українська делегація це намагалась донести впродовж усіх занять... Дякую Богу і ЗСУ за можливість бути почутою” - Оксана Сущук
Фотогалерея семінару
Фотогалерея екскурсії під час семінару
