Голокост

Долганов П. «Свій до свого по своє»: соціально-економічний вимір націотворчих стратегій українців у міжвоєнній Польщі: монографія / Петро Долганов. – Рівне: Волин. обереги, 2018. – 232 с.

Дослідження присвячено українському економічному націоналізму – модерному руху українців за перетворення селянської нації в урбанізовану та економічно розвинуту спільноту. Цей рух розгорнувся на території західноукраїнських земель, що у міжвоєнний період перебували у складі Польщі. Однією з головних спонук, що підштовхнули українську інтелігенцію сформувати та спробувати реалізувати ідею економічного націоналізму стала поразка національно-демократичної революції 1917–1920 рр. Саме у час цих подій прийшло усвідомлення того факту, що переважно селянській спільноті бракує економічних ресурсів та прагматичного потенціалу підприємницької верстви у відстоюванні власної державності. 

В умовах відсутності власної держави, економічний націоналізм став громадсько-політичною ініціативою, успіх якої залежав від національної солідарності і взаємодопомоги. Заклик «свій до свого» – став символом модерних економічних ініціатив українців. Він апелював до почуття власної відповідальності за майбутнє. Через копітку щоденну економічну діяльність, освоєння нових фахових професій (юриста, лікаря, інженера, викладача) та започаткування підприємницьких ініціатив – щоденну органічну працю – українцям пропонували шлях вирішення проблеми бідності та недостатнього рівня консолідованості. Ідея економічного націоналізму подекуди досягала практичного успіху лише у тих випадках, коли члени спільноти демонстрували достатній рівень довіри і згуртованості – того важливого соціального капіталу, брак якого часто відчуваємо до сьогодні.

Однак у сфері міжетнічних взаємин ідеї економічного націоналізму часто призводили до загострення українсько-єврейських суперечностей. За умов соціально-економічної стагнації українці могли заповнити торгівельні ніші регіону лише через витіснення представників дрібного єврейського бізнесу. У книзі розглядається питання – чи можна розглядати конкуренцію українців та євреїв в економічні сфері такою, що призвела до поглиблення міжетнічної напруженості? Чи це був легальний канал для зняття накопиченої з інших причин напруги засобами мирної конкурентної боротьби?