"Євреї в етнічній мозаїці українських земель в ХІХ - ХХІ століттях"
Круглий стіл "Євреї в етнічній мозаїці українських земель у ХІХ - ХХІ століттях" (Харків, 2 червня 2011 р.)
2 червня 2011 року у приміщенні Харківського національного університету імені В. Каразіна пройшов круглий стіл "Євреї в етнічній мозаїці українських земель у ХІХ - ХХІ століттях". Організаторами заходу виступив історичний факультет ХНУ імені Каразіна, Український Центр вивчення історії Голокосту, Східноукраїнська філія Міжнародного Соломонового університету. Круглий стіл відбувся за фінансової підтримки Центру співробітників та викладачів юдаїки у вузах "Сефер" (м. Москва, Росія). У роботі столу прийняли участь студенти та аспіранти ХНУ імені Каразіна, Національного Технічного Університету "Харківського Політехнічного Інституту", Луганського національного університету імені Т. Шевченка.
Можна констатувати, що це був перший круглий стіл, присвячений юдаїці, який було проведено у стінах Харківського національного університету імені Каразіна за роки існування Незалежності України. Організатори столу ставили за мету показати, що історія євреїв, які мешкали на території України є частиною українського історичного наративу.
Всього на круглому столі було заслухано 8 доповідей. Їх тематика вражала своєю різноманітністю та проблематичністю (як, до речі, і склад учасників - від студентів до людей з науковими ступенями). Перебільшенням не буде сказати, що з кожної окремої проблематики, якої торкалися деякі доповідачі можна було б провести окремий круглий стіл, а то й конференцію.
Засідання круглого столу почалося з вітального слова заступника декана історичного факультету з виховної роботи Вікторії Іващенко. Вона сказала, що задачі круглого столу благородні - показати весь континуітет єврейсько-українських відносин протягом більше, ніж двох століть.
Роботу круглого столу відкрив своєю доповіддю декан історично факультету Східноукраїнської філії Міжнародного Соломонова університету Костянтин Бондар "Юдаїка у пошуках реальності", в якій спробував окреслити розвиток та основні проблеми юдаїки після утворення Української Держави у 1991 року.
Доповідь директора Українського Центру вивчення історії Голокосту Анатолія Подольського була присвячена дослідженню проблем та перспектив сучасної історіографії історії Голокосту в Україні. Доктор Подольський констатував, що в сучасні розвідки з проблем історіографії та історії України не включають праць з проблематики Голокосту. Одночасно пан Анатолій був змушений констатувати, що в повній мірі прогнози одного з провідних українських істориків Ярослава Грицака, виголошені останнім у 2003 році, про те, що протягом наступного десятиліття історія Голокосту в Україні стане одним з самих провідних проблем історіографії, не здійснилися в повній мірі. Не дивлячись на те, що в Україні з'явилася велика кількість якісних досліджень (Ж Ковби, О. Круглова, Ф. Левітаса, Ф. Винокурової, В.Нахманоича, М. Тяглого та багатьох інших), кількість кандидатських та докторських дисертацій з проблематики геноциду євреїв в Україні не перевищує 10 показників (окреме питання їх якість). Доповідач також констатував, що великий внесок у дослідження історії Голокосту в Україні внесли західні дослідники (К. Беркхоф, Д. Поль, І.-П. Химка та багато інших). Доктор Подольський також торкнувся питання конфлікту історичних пам'ятей у сучасній Україні. Це стосується перш за все історичних пам'ятей про український національно-визвольний рух та Голокост. Особливо актуальне це питання у західних регіонах України. Небезпечним стає цей конфлікт, коли у нього намагаються втрутитися та використати модерні українські політики (незалежно від кольору прапору). Найчастіше апологети ОУН та УПА намагаються "не помічати" антиєврейських акцій ОУН влітку 1941 року, виразно радикальні антисемітські елементи у програмі цієї партії до 1943 року та багато інших фактів, які підтверджують тоталітарність та ксенофобію українського інтегрального націоналізму. В свою чергу прихильники неорадянської концепції історії Другої світової війни (за висловом В. Нахмановича) намагаються звинуватити українських націоналістів у злочинах, до яких вони не мають прямого відношення.
Викладач ХНУ імені Каразіна Антоніна Скиданова виступила з доповіддю на тему "Торгівля єврейського населення у Харківській губернії у другій половині ХІХ - початку ХХ ст.". Авторка доповіді прийшла до висновку, що євреї грали провідну роль у торгівлі в означений період. Дискусійним залишилося питання про роль єврейської жінки у сімейному бізнесі того часу.
Аспірант Луганського національного університету імені Т. Шевченко Михайло Гаухман виступив з доповіддю "Становлення єврейського національного проекту на Правобережній Україні (1903-1905 рр.)". Доповідач показав, які можливі варіанти бачили єврейські політичні, культурні та релігійні діячі вирішення "єврейського питання" в Україні на початку ХХ століття. Пан Михайло зміг виокремити бачення майбутнього єврейства у Російській імперії сіоністами, автономістами та релігійними єврейським діячам на українському Правобережжі.
Викладач НТУ "ХПІ" Ігор Дворкін сконцентрував тему своєї доповіді на баченні євреїв на території України у ХІХ столітті на сторінках загальних праць з історії України. Доктор Дворкін констатував, що більшість українських підручників з історії України, які вийшли після 1991 року, фактично повністю ігнорують єврейську проблематику. Доповідач констатує, що протягом останнього десятиліття в Україні почали з'являтися узагальнюючі праці з історії України (наприклад, Я. Грицака), де єврейський наратив вписується в історію України.
Викладач Харківського художнього училища Олег Коваль у своїй доповіді окреслив перспективи арт-юдаїки у Україні та Харкові зокрема. Цікавою була також доповідь студента історичного факультету ХНУ імені Каразіна Олексія Чеботарьова присвячена висвітленню контактів Старої громади з єврейською інтелігенцією.
Не буде перебільшенням сказати, що круглий стіл став ще одним кроком для розвитку академічної юдаїки в Україні та Харкові зокрема. Планується видання текстів доповідей.
Юрій Радченко, аспірант ХНУ Каразіна
[Програма]
[Інформаційний лист]
