Голокост

Вперше Українською мовою книга Ш.Редлiха...

Видавництво ДУХ І ЛІТЕРА, у серії “Бібліотека інституту Юдаїки” знову принесла радість читачам. Вийшла книга Шимона Редліха “Разом і наріжно в Бережанах” (переклад Наталії Вельбовець, редагування Н.Вельбовець, М.Петровський). Книга являє собою чудовий приклад поєднання мемуаристики з фаховою історією.Ш.Редліх згадує період з 1919 до 1945 рр., і подає спогади представників інших національностей про ті самі події. Він висвітлює трикутник міжнаціональних відносин - євреїв, поляків, українців. Цей трикутник раз за разом ділять і розтравлюють два тоталітарних режима - російський і німецький. Подання національних трагедій з різних точек зору - дуже важке завдання. Кількість тих трагедій на теренах Галичини важко перелічити. Це і польське переслідування українців та євреїв, антипольський терор ОУН, совєтське нищення за класовою і політичною ознакою, нацистська окупація, кривавий міжетнічний конфлікт поляків та українців, повернення совєтського режиму... Тим більш, коли Ш.Редліх підкреслює важливу відмінність Голокосту від іншіх геноцидів. На зустрічі з автором, що її організував інститут Юдаїки разом з фондом “Відродження” історик сказав, що треба розуміти - Бережани сьогодні цілковито українське місто, поляки з Бережан живуть у Польщі та Україні, а от євреї майже зникли з мапи Європи... Єврей під час Голокосту не мав змоги врятуватися ані зміною релігії, мови чи партії, ані колаборацією. Євреї цілковито були поставлені поза життям. За переховування єврея карою була смерть. Тим важливіший подвиг поляка Кароля Кодогного та українки Танки Концевич, які врятували пана Редліха, завдяки чому ми тепер маємо можливість читати книгу. 
Книга Ш.Редліха суттєво відрізняється від мемуарів євреїв, які пережили Голокост, що виходили друком в Україні після 1991 року. Ш.Редліх - фахівець-історик і спромігся толерантно й об”єктивно поставитися до проблем інших народів.
Треба лише зазначити, (сподіваємось наші колеги поставляться до нашіх зауважень, саме, як до щірої, дружньої поради), що ми побачили деякі, на нашій погляд, неоковірності перекладу. Юзеф Пілсудський названий Йозефом - гадаємо це не зовсім доречно. А вираз на стр. 158 “Він сказав найбільш християнському натовпу (виділення наше - ред.) польських і українських учнів...” є трохи незрозумілим.