Світло в темряві: Розповідь Сімона Стерлінга, який пережив Голокост, розказана ним Філліс Стерлінг Якобс / Пер. з англ. - К.: Український центр вивчення історії Голокосту, 2012. - 120 с.
Історій, подібних до тої, яку читач тримає в руках - українською, на жаль, видано замало. Окрім півтора мільйонів євреїв - мешканців українських земель, які загинули за часів нацизму, була горстка тих, кому пощастило вижити. Саме завдяки тому, що деякі з них у повоєнні часи спромоглися розповісти світові про набутий досвід, про відчуття, про боротьбу за життя, саме тому ми можемо нині уявити собі пережиті ними страждання та жагу до подолання обставин, а часто-густо і людей, які були вкрай ворожими до них.
На перший погляд, життєвий шлях звичайного мешканця містечка Щуровичі Шимона Стерлінга та його родини майже не відрізняється від доль багатьох інших з тих, хто пережив Голокост. На сторінках цієї розповіді читач зануриться у різні трагічні колізії, які наповнювали існування людей, на котрих оголосили полювання людиноненависницька нацистська ідеологія та окупаційна машина. Історія Шимона та його сім'ї рясніє прикладами зради або, навпаки, допомоги з боку тих, кого вони нещодавно мали за сусідів або друзів. З'являлися миті, коли здавалося, що все закінчилося, що подальша боротьба не має сенсу; миті, коли розум більше не підказував, як діяти, та коли власний організм відмовляв у подальшій боротьбі за пошук можливостей вижити. Втім, є певна дуже важлива особливість, що притаманна цьому чоловікові та цій історії - це нестримна воля до виживання заради близьких, заради турботи про тих, хто слабше і хто залежить від тебе. Наснагу на пошуки порятунку Шимону надавало, перш за все, бажання забезпечити життя своїм родичам - отже, задля цього конче потрібно було вижити самому та залишатися "сильним"... Чи не є це одним з яскравих моральних уроків, які містить історія Голокосту? Окремої читацької уваги заслуговує повоєнна частина історії Шимона - спроби фізіологічної та психологічної реабілітації та пристосування в повоєнному Радянському Союзі до нових умов життя, які, хоча і вже не несли прямої загрози до існування, але все ж були сповнені необхідності убезпечити себе та дружину у викривленій реальності; подорож на захід та, врешті-решт, до Сполучених Штатів, де Шимон - відтепер вже американець Сімон - стрімголов поринає у бізнес, намагаючись жити нормальним життям. Імовірно, аби довести собі, що він може забезпечити не лише виживання, а й гідне існування - там, у вільному світі, де все можливо і де все залежить лише від тебе самого?
Останніми роками в Україні вже почала формуватися традиція видання спогадів тих, хто пережив Голокост, особливо на теренах сучасної України. Український центр вивчення історії Голокосту вважає за потрібне множити кількість таких публікацій, які, з відомих причин, не могли побачити світ українською раніше. У своїй повноті ці свідчення спроможні надати всебічне уявлення про тих, хто колись жив поруч й кого сьогодні більше немає. Вони розповідають про те, яким може бути поведінка як тих, кому було призначено бути жертвами, так і тих, хто опиняється поруч як спостерігач, або діє як злочинний виконавець. Врешті-решт, ці історії покликані допомогти нам краще зрозуміти самих себе.
Оголошення
Дивитися всіОстанні Новини
-
«Один камінь – одне життя: 80 каменів спотикання для Києва» Чищення Каменів спотикання
11 червня 2026 року перехожі помітили, що два Камені спотикання яскравіше заблищали, і біля них зʼявились свіжі жовті квіти. Це тому, що їх почистила група з чотирьох студентів, дослідниці та інших охочих активістів.
[Докладніше] -
Зустріч дослідницьких команд проєкту «Один камінь – одне життя: 80 каменів спотикання для Києва»
9 червня 2026 року у Києві, у приміщенні інформаційно-виставкового центру Національного музею Революції Гідності відбулася фінальна зустріч дослідницьких команд міжнародного проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва». Шість команд, десятки юних дослідників, багато розмов, відкриттів і натхнення. А ще — неймовірні спікери: Олександр Воронюк, Надія Уфімцева та Анатолій Подольський, які допомогли нам по-новому подивитися на історію, людські долі та пам’ять.
[Докладніше] -
Відкриття Каменя спотикання на честь Лії Бубнової
3 червня 2026 року в рамках проєкту «Один камінь – одне життя. 80 Каменів спотикання для Києва» на вулиці Бульварно-Кудрявській встановили 16-й Камінь спотикання у столиці — на честь Лії Бубнової, київської аптекарки, мами і дружини, єврейки, яка загинула у 1941 році у Бабиному Яру. Проєкт ініційований Посольство Німеччини в Києві / Deutsche Botschaft Kyjiwі реалізований Українським центром вивчення історії Голокосту у співпраці з КМДА
[Докладніше] -
«Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».
27-28 травня 2026 року Національний музей історії України у Другій світовій війні за фінансування фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (Берлін, Німеччина) провів дводенну міжнародну конференцію «Музейні практики й трансформації у висвітленні Другої світової війни».
[Докладніше] -
«Україна в європейській та світовій історії: сучасний науковий та освітній дискурс»
22 травня 2026 року на історичному факультеті Українського державного університету імені Михайла Драгоманова відбулися ювілейні ХV Всеукраїнські драгоманівські читання молодих істориків «Україна в європейській та світовій історії: сучасний науковий та освітній дискурс». Ця наукова онлайн-конференція з міжнародною участю об’єднала науковців, викладачів, аспірантів, студентів та молодих дослідників з різних регіонів України та Польщі.
[Докладніше]





