Світло в темряві: Розповідь Сімона Стерлінга, який пережив Голокост, розказана ним Філліс Стерлінг Якобс / Пер. з англ. - К.: Український центр вивчення історії Голокосту, 2012. - 120 с.
Історій, подібних до тої, яку читач тримає в руках - українською, на жаль, видано замало. Окрім півтора мільйонів євреїв - мешканців українських земель, які загинули за часів нацизму, була горстка тих, кому пощастило вижити. Саме завдяки тому, що деякі з них у повоєнні часи спромоглися розповісти світові про набутий досвід, про відчуття, про боротьбу за життя, саме тому ми можемо нині уявити собі пережиті ними страждання та жагу до подолання обставин, а часто-густо і людей, які були вкрай ворожими до них.
На перший погляд, життєвий шлях звичайного мешканця містечка Щуровичі Шимона Стерлінга та його родини майже не відрізняється від доль багатьох інших з тих, хто пережив Голокост. На сторінках цієї розповіді читач зануриться у різні трагічні колізії, які наповнювали існування людей, на котрих оголосили полювання людиноненависницька нацистська ідеологія та окупаційна машина. Історія Шимона та його сім'ї рясніє прикладами зради або, навпаки, допомоги з боку тих, кого вони нещодавно мали за сусідів або друзів. З'являлися миті, коли здавалося, що все закінчилося, що подальша боротьба не має сенсу; миті, коли розум більше не підказував, як діяти, та коли власний організм відмовляв у подальшій боротьбі за пошук можливостей вижити. Втім, є певна дуже важлива особливість, що притаманна цьому чоловікові та цій історії - це нестримна воля до виживання заради близьких, заради турботи про тих, хто слабше і хто залежить від тебе. Наснагу на пошуки порятунку Шимону надавало, перш за все, бажання забезпечити життя своїм родичам - отже, задля цього конче потрібно було вижити самому та залишатися "сильним"... Чи не є це одним з яскравих моральних уроків, які містить історія Голокосту? Окремої читацької уваги заслуговує повоєнна частина історії Шимона - спроби фізіологічної та психологічної реабілітації та пристосування в повоєнному Радянському Союзі до нових умов життя, які, хоча і вже не несли прямої загрози до існування, але все ж були сповнені необхідності убезпечити себе та дружину у викривленій реальності; подорож на захід та, врешті-решт, до Сполучених Штатів, де Шимон - відтепер вже американець Сімон - стрімголов поринає у бізнес, намагаючись жити нормальним життям. Імовірно, аби довести собі, що він може забезпечити не лише виживання, а й гідне існування - там, у вільному світі, де все можливо і де все залежить лише від тебе самого?
Останніми роками в Україні вже почала формуватися традиція видання спогадів тих, хто пережив Голокост, особливо на теренах сучасної України. Український центр вивчення історії Голокосту вважає за потрібне множити кількість таких публікацій, які, з відомих причин, не могли побачити світ українською раніше. У своїй повноті ці свідчення спроможні надати всебічне уявлення про тих, хто колись жив поруч й кого сьогодні більше немає. Вони розповідають про те, яким може бути поведінка як тих, кому було призначено бути жертвами, так і тих, хто опиняється поруч як спостерігач, або діє як злочинний виконавець. Врешті-решт, ці історії покликані допомогти нам краще зрозуміти самих себе.
Оголошення
Дивитися всіОстанні Новини
-
Відкриття Каменя спотикання на честь Серафіми Козачинської
16 жовтня 2025 року за адресою вул. Івана Мазепи, 14 встановили Камінь спотикання на честь Серафіми Козачинської. Це вже тринадцятий Камінь на мапі Києва.
Дякуємо всім, хто прийшов. Дякуємо за ваші квіти, слова, щиру залученість в справу збереження пам'яті.
[Докладніше] -
XIV науково-освітній семінар ім. Роберта Кувалека "Історія Голокосту в Західній Україні і Східній Польщі"
12-17 жовтня 2025 року у Львові та Любліні відбувся XIV науково-освітній семінар ім. Роберта Кувалека "Історія Голокосту в Західній Україні і Східній Польщі". Зібралась високопрофесійна група викладачок історії, випускниць різних проєктів УЦВІГу. Семінар проводився за фінансової підтримки Конференції з матеріальних вимог євреїв до Німеччини та Польського інституту у Києві.
[Докладніше] -
Відкриття Каменя спотикання на честь Клавдії Винокурової (П’яних).
7 жовтня 2025 року відбулося відкриття Каменя спотикання на честь Клавдії Винокурової (П’яних). Це вже дванадцятий Камінь спотикання, встановлений у міському просторі Києва Попри прохолодну, дощову погоду та повітряну тривогу, на церемонію зібралося чимало людей — тих, хто прийшов вшанувати пам’ять і показати, що минуле продовжує жити поруч із нами.
[Докладніше] -
Дослідження єврейської історико-культурної спадщини України
1 жовтня 2025 року відділ фонду юдаїки Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського провів семінар «Дослідження єврейської історико-культурної спадщини України (до 10-річчя Української асоціації юдаїки)».
[Докладніше] -
«Бабин Яр: і тисячі ярів пам’яті по всій Україні» Міжрегіональний круглий стіл
30 вересня 2025 року Державна служба України з етнополітики та свободи совісті провела міжрегіональний круглий стіл «Бабин Яр: і тисячі ярів пам’яті по всій Україні» у форматі телемосту. Захід об’єднав учасників з Одеси, Харкова, Дніпра та Закарпаття, які говорили не лише про трагедію Бабиного Яру, а й про ширший контекст — десятки тисяч місць масових злочинів, розсіяних по всій країні. Дискусія показала: Голокост, геноцид ромів та політичні репресії — це не ізольовані події, а складові єдиного ланцюга насильства, що прокотився українською землею, де кожен регіон зберігає свої «рани пам’яті».
[Докладніше]





