Голокост

Історія Голокосту на теренах Польщі та України Науковий семінар для українських студентів

В середині квітня 2008 року Український центр вивчення історії Голокосту у співпраці з польськими колегами: Меморіальними Музеями на місцях колишніх нацистських концентраційних таборів і таборів смерті Майданек та Белжець, провели спільний науковий семінар для студентів - майбутніх істориків з різних українських університетів. Семінар було присвячено різноманітним аспектам історичної долі єврейських громад на теренах Галичини: Західної України та Східної Польщі, в часи між двома світовими війнами та в період нацистської окупації цих земель в добу Другої світової війни. Такий науково - освітянський проект Центр разом с польськими партнерами вже проводить вдруге поспіль (перший семінар відбувся в березні 2007 року, учасниками якого були не тільки студенти, а й викладачі історії українських шкіл),і надалі ми будемо намагатися зробити все можливе, щоб цей семінар став традиційним для освітян та майбутніх науковців - гуманітаріїв з України. 
Учасниками цьогорічного семінару виявилися чудові молоді люди з усієї України: 14 студентів, переважно майбутніх істориків, а також політологів, соціологів та культурологів з 12 університетів України - з Києва, Івано-Франківська, Житомира, Дніпропетровська, Харкова, Луцька, Рівного, Вінниці, Запоріжжя. Вік учасників від 18 до 21-22 років, рівень підготовки: достатньо фахове знання історії Другої світової війни, проблематики історії Голокосту в Європі, добре володіння англійською мовою абсолютно всіма учасниками семінару, деякі студенти вже мають перші власні наукові публікації, також частина учасників крім англійської читає та розуміє польську і німецьку. Високий рівень підготовки нашої групи сприяв успішному проведенню семінару. Рекомендації щодо участі тих чи інших студентів надали Центрові викладачі університетів історичних та інших гуманітарних факультетів, з якими ми співпрацюємо з 2002 року в рамках різноманітних наукових і освітянських проектів. Для нас це є надто важливим, тому що ми бачимо зв'язок між напрямами діяльності Центру, в такому разі маємо підстави сподіватись, що наш труд виявиться немарним… 
Форма проведення семінару, яку ми вже не раз апробували і яка нам видається непоганою для сприйняття досить важкого та неоднозначного матеріалу - це так званий "семінар на колесах". Саме завдяки такій формі наш семінар виявився продуктивним. Протягом п'яти днів учасники семінару відвідали місця, що пов'язані з єврейською історією та історією Голокосту у Львові, Любліні, Влодаві, побачили на власні очі меморіальні комплекси на місцях колишніх концентраційних таборів і таборів смерті: Майданек, Белжець, Собібор, побували в Травниках, там де під час нацистської окупації Польщі знаходилася школа для підготовки охоронців (вахманів), що направлялися до гетто і таборів. Під час цих екскурсій була створена просто унікальна можливість для українських студентів побачити та поспілкуватися з тими, хто пережив Голокост в нацистських таборах смерті на польських теренах. Поряд з такими екскурсіями та зустрічами кожного дня на семінарі відбувалися лекції, заняття, дискусії, круглі столи з проблематики історії Голокосту, українсько-польсько-єврейських взаємин в часи екстреми, осмислення цих подій в сучасній Польщі та Україні. Лекторами та модераторами дискусій були польські та українські історики, що є фахівцями з даної теми: Роберт Кувалек, Жанна Ковба, Томаш Кранц, Максим Гон, Томаш Ханейко, Михайло Тяглий, Мажена Баум, Анатолій Подольський, Адам Копцьовський, Кшиштоф Сквировський та інші. Таке поєднання екскурсій та теоретичних занять сприяло високому рівню проведення семінару та бажанню осмислити побачене та почути з боку студентів - учасників. 
Неможливо написати про всі враження студентів від семінару, ми попросили всіх учасників протягом місяця прислати свої рефлексії, на сьогодні більшість вже написала, а також маємо студентські анкети, які були заповнені в останню ніч та день семінару. Таким чином, спираючись на ці матеріали, я вже маю можливість виокремити деякі аспекти, що найбільше зачепили українську молодь під час наукового семінару. Передовсім вразив підхід наших польських колег - істориків, для яких є абсолютно зрозумілим той факт, що історія польського єврейства, Голокост на теренах Польщі є не тільки історією євреїв, а в першу чергу історією Польщі. Історична пам'ять сучасного польського суспільства, як до речі й багатьох інших європейських суспільств формується на позиціях поліетнічності та полі культурності. Німецький історик Гвідо Кнопп написав, що Голокост був частиною власної історії та ми відповідальні за пам'ять про власну історією, про всі її позитиви та про всі її негативи. Саме таких підходів сьогодні дотримуються наші польські колеги. Нам презентували останню книгу відомого дослідника Януса Гроса "Страх", абсолютне документальне дослідження про погром в польському містечку Кьольц, коли в липні 1946 року поляки немилосердно забили десятки своїх євреїв - односельчан, що пережили нацистську окупацію - гетто, табори та повернулися до рідних домівок. Там є одне вражаюче фото ( кожна сторінка цієї книги вражає): на похованні жертв погрому присутні їх родичі у польській військовій формі, що пройшли всю війну, захищаючи Польщу від нацизму… Ми бачили на власні очі, що ця книга є в багатьох книгарнях, її наклад становить близька 100 тисяч примірників, в польському суспільстві триває її відкрите обговорення. 
Коли наша група перебувала на території колишнього табору смерті для євреїв Собібор, в саме ці дні в Польщі відзначали 65 роковини повстання в Собіборі, в наслідок якого декільком десяткам приречених на знищення людей вдалося врятуватися. Ми були присутні на офіційній церемонії вшанування жертв в Собіборі та мали можливість зустрітися з тими хто пережив цей табір - голландським євреєм Юліусом Шелвісом, польським Томашем Блатом та іншими. Ці зустрічі справили на наших студентів велике враження, перед нами виступали люди, що на власні очі бачили остаточне людське падіння та людську гідність в умовах тотальної екстреми нацизму… 
Ми в Центрі опрацювали анкети студентів, на питання: "Чи змінилося Ваше власне ставлення та розуміння теми Голокосту після семінару? Якщо так, то чому, як саме, під впливом чого, тощо…", більшість учасників семінару (11 чоловік) відповіли наступне: "…Перевернули уявлення про Голокост, дали змогу стати на 5 днів часткою цього аду. Після таборів смерті змінилося не лише ставлення, а й світогляд в цілому. Під впливом лекцій, екскурсій та фільмів сформувався повний образ трагедії. Раніше це було для мене лише фізичне винищення, історична подія, соціальне явище, а тепер під впливом свідків, екскурсоводів тощо я побачила також психологічний аспект. Деякою мірою під впливом екскурсій. Ми змогли зіткнутися з реальністю, яка зараз замовчується. З'явилося прагнення до інтеграції єврейської общини в укр. суспільство. Я відчула всю трагедію єврейського народу, його біль. Неможливо зрозуміти катастрофу без розповідей людей, які пережили, та місць, де це трапилось. Я відчула жах того часу, зрозуміла, що це стосується всіх нас, ми не маємо права забувати…" 
Якщо так, то думаю, що наші зусилля по підготовці та проведенню цього семінару не були марними. 
 

Відгуки студентів:

Семінар "Історія Голокосту в Західній Україні та Східній Польщі" (короткі нотатки, спогади та враження)

Запрошення прийняти участь у семінарі "Історія Голокосту в Західній Україні та Східній Польщі" я отримав від Українського центру вивчення історії Голокосту у середині березня 2008 року. Питання семінару мене одразу зацікавили, бо тема моєї магістерської дипломної роботи була "Остарбайтери та радянські військовополонені в нацистській Німеччині та країнах окупованої Європи (1941-1945 рр.)". Як відомо, трагічна доля радянських військовополонених була тісно пов'язана з історією таборів Майданеку та Собібору, меморіали яких в рамках роботи відвідувала наша українська група (але про це нижче). 
У Львів я прибув потягом з Харкова 14 квітня о 7-15, тому мав вдосталь часу, щоб не кваплячись дістатися до готелю "Турист" та ще погуляти ранковим містом (чим я і скористався). Поселившись в готелі, я до початку прибуття інших членів нашої групи годину гуляв по сонячному, по весняному теплому Львову. Повернувшись до готелю десь о 9-ті я зайшов до свого номеру, де зустрівся з двома хлопцями. Вони привіталися по-українськи. Їх звали Віталій Бобров та Федір Піводич. Я здивувався, коли вони, продовжуючи спілкуватися між собою, розмовляли німецькою мовою. Пізніше я дізнався, що Федя Піводич за походженням австрієць. Зайшовши до свої кімнати в номері я познайомився з Сергієм. З ним ми в подальшому жили разом в усіх готелях, в яких ми зупинялися в рамках роботи проекту. Виходячи по коридору у напрямку їдальні, я побачив знайомий силует. Це був Анатолій Юхимович Подольський. Він зі мною тепло привітався, бо ми з ним були знайомі з конференції "Друга світова війна та доля народів України", що проходила 30-31 жовтня 2006 року у м. Києві. 

[Докладніше]

Майданек, Собібор та Белжец очима студента початку ХХІ століття

До сьогодні важко усвідомити ту трагедію, що сталася з єврейським народом в середині "освіченого" ХХ століття. Ніхто не міг чекати від працьовитих, дружелюбних німців такого варварства, вбивати людей тільки за те, що вони належали до давнього єврейського народу, який не маючи своєї державності розселився по всьому світі, зокрема, і на українських землях. 
Необізнаність в проблемі Голокосту, та тиск стереотипів, що склалися в період довоєнний, а також і післявоєнний не дає нам змоги об'єктивно оцінювати ті жахливі події , що відбулися під час Другої світової війни. 
Дуже важко визначити хто ким був : жертви, кати, спостерігачі?! Адже серед усіх народів є свої зрадники, злочинці, люди, які не достойні похвали чи взагалі називатися людьми. Серед українського народу, який довгий час, пліч о пліч , жив з єврейським , також вони були. Неможливо з впевненістю сказати, що українці це кати, чи спостерігачі, були всіляки люди. Деякі чинили антисемітські акції, під впливом пропаганди, яку здійснювала окупаційна німецька влада, деякі в стані афекту, але й були злочинці для яких це було розвагою, прикриваючись пропагандиською брехливою ідеологією. Єврейський народ також мав "гнилі елементи", що завдали багато страждань своїм рідним, близьким, сусідам. Відвідуючи концентраційний табір поблизу Любліна, я почув історію від дослідника Роберта Кувалека, про молодого хлопця, німці називали "королем Євреїв", він сам вибирав людей, які мали йти на смерть, можливо був причетний до вбивства своїх батьків. Ця історія знову змушує замислитися над жахіттями, що діялись під час війни. 

[Докладніше]

Навчально-методична діяльність Українського центру вивчення історії Голокосту. Семінари. Польові школи. Освітні проекти Науковий семінар для українських студентів на теренах Західної України та Східної Польщі

14-19 квітня 2008 року Український центр вивчення історії Голокосту провів науково-освітній семінар "Історія Голокосту на теренах Західної України та Східної Польщі". У семінарі взяли участь відомі фахівці з даної тематики: доктор педагогічних наук, завідувач кафедрою політичних наук Рівненського державного педагогічного університету Максим Гон, директор музею м.Белжец Роберт Кувалек, а також студенти з різних регіонів України. Лекції також читали українські та польські історики й науковці:Жанна Ковба, Анатолій Подольський, Томаш Кранц, Даріуш Лібіонка, Мажена Баум, Михайло Тяглий, Томаш Ханейко, Ярослав Йонец, Адам Копшівські. Перед усіма учасниками постало завдання - віднайти нові аспекти, відмінні від тих, що були представлені на попередньому семінарі весною 2007 року, які б дали нам можливість проаналізувати тему Голокосту глибше, детальніше; згадати сторінки історії, що завдали людям стільки болю і страждань, ненависті до тих, хто цей біль спричинив. Також учасники мали осмислити власні висновки щодо проблематики Голокосту в Західній Україні та Східній Польщі, його наслідків та подальшої рефлексії наступними поколіннями. Хочеться сказати, що всі ці завдання виконані. 

[Докладніше]