Міжнародний круглий стіл "правий екстремізм та протидія йому: досвід німеччини, україни та сусідніх держав"
Міжнародний круглий стіл „Правий екстремізм та протидія йому: досвід Німеччини, України та сусідніх держав“
11 вересня 2007 року в Києві Фонд Фрідріха Еберта, Український центр вивчення історії Голокосту, Німецький культурний центр “"Ґете-Інститут в Україні" провели Міжнародний круглий стіл „Правий екстремізм та протидія йому: досвід Німеччини, України та сусідніх держав“ Надто приємно відзначити, що для Українського центру вивчення історії Голокосту це вже другий позитивний досвід співпраці з німецькими організаціями в царині наукових, гуманітарних студій. Перший Круглий стіл був присвячений осмисленню складних подій історії Другої світової війни, зокрема історії Голокосту в сучасних суспільствах Німеччини та України.
Цей Круглий стіл був присвячений висвітленню та аналізу сучасного стану антидемократичних радикальних рухів та проблем антисемітизму і ксенофобії в Німеччині, Україні, Росії. Одним з важливих завдань Круглого столу був розгляд та вивчення європейського (німецького) досвіду подолання і протидії правоекстремістським рухам в сучасному світі.
Найважливішім надбанням цього зібрання виявився обмін досвідом між українськими, німецькими та російськими експертами, фахівцями в області сучасних право радикальних, неонацистських, антисемітських та ксенофобських рухів, які представили картину всіх цих негативних проявів в наших суспільствах та спробували прогнозувати шляхи подолання та виходу з цих тупиків соціального та політичного життя наших соціумів. На Круглий стіл були запрошені науковці, викладачі вищих та середніх навчальних закладів, студенти гуманітарних відділень українських університетів, представники засобів масової інформації. Загалом в цьому заході взяло участь близько 70 людей. Безперечно, що цей Круглий стіл став помітною подією в гуманітарному інтелектуальному житті Києва та України в цілому.
Відкриття Круглого столу, вже за традицією зробили керівники наших громадських науково – освітянських організацій: Штефан Хробот (Фонд Фрідріха Еберта), Маріон Хаазе (Гете- Інститут) та Анатолій Подольський (Український центр вивчення історії Голокосту). Запрошений спеціально для цього Круглого столу Державний міністр Федерального міністерства закордонних справ Німеччини у відставці д-р Крістофер Цьоппель зробив базову доповідь, в який поставив питання щодо сучасної ситуації з міжетнічною та соціальною інтолерантністю в Європі, та зокрема в Німеччині. Зокрема в своєму спічі він наголосив на тому факті, що сучасна світова спільнота є абсолютно мультікультурною громадою, не має в модерному світі сьогодні моноетнічних держав чи країн, а відтак не має в світі більшості, ми всі є національними меншинами… Мені особисто дуже імпонує ця думка д-ра Цьоппеля, тому що, саме такий підхід може сприяти поважливому толерантному ставленню людей один до одного, не зважаючи, а скоріше поважаючи всі права інших. Ще дуже цікава деталь, на яку наголосив перший спікер, про те, що при загальному зрості населення в світі, кількість мешканців європейського континенту має тенденцію на зменшення…
Взагалі – то Круглий стіл за ідеєю організаторів був розділений на три сесії. Перша сесія «Право радикальні позиції в Україні та сусідніх державах» був присвячений аналізу ситуації цієї проблематики в Україні та Росії. З боку України виступили два спікера: відомий журналіст – аналітик, учасник правозахисної організації «Міжнародна амністія» Максим Буткевич і експерт Конгресу національних громад України з проблем проявів та моніторингу антисемітизму та ксенофобії в українському суспільстві В’Ячеслав Ліхачьов. Доповіді були аналітичними, надто цікавими та, звичайно, викликали жваву дискусію в аудиторії. Не уявляється можливим тут надати повну картину дискусії, але я хотів би відзначити головні тези доповідачів. Максим Буткевич дав соціологічний аналіз щодо відношення до національних, етнічних меншин в сьогоднішній Україні. Він наголосив, що, на превеликий жаль, значна кількість населення України часто-густо не бажає бачити серед своїх найближчих сусідів представників різних народів, безумовно, користуючись негативними етнічними стереотипами, що, на жаль, ще присутні в українському суспільстві… Виходячи з соціологічних опитувань, найбільше потрапляють до «небажаних» роми, африканці та різні мігранти і біженці. М. Буткевич, аналізуючи ситуацію та причини таких явищ, наголошує на великий вплив, часто-густо негативний, пропаганди та ЗМІ, кажучи, що часом журналіст висловлює латентну тобто потаємну ксенофобію, що впливає на соціум. Експерт проаналізував також стан сучасних молодіжних рухів в Україні, що виступають з позицій право радикалізму. В цілому таких рухів не багато, та переважна кількість їх знаходиться під впливом російських їх колег. Не зважаючи на невелику кількість все рівно не можна їм не приділяти уваги та не боротися з ними. В’Ячеслав Ліхачьов зосередив свій виступ на антисемітській діяльності в сучасній Україні, він вже близько п’яти років займається науковим аналітичним моніторингом антисемітизму в Україні, тому саме його думка була важливою для учасників Круглого столу. Сьогодні, як зазначив експерт, майже 85 відсотків всієї антисемітської друкованої продукції та пропаганди виходить з одного джерела, а саме з Міжрегіональної Академії Управління (МАУП), яке є за акредитацією Міністерства освіти і науки України приватним вищим навчальним закладом України. За останній період саме антисемітизм з МАУП влинув на негативний імідж Україні в світі з точки зору збереження прав національних меншин та міжетнічної нетолерантності.
Наша колега з Москви, з аналітичного Центру «Сова» експерт Галіна Кожевникова в своєму виступі змалювала картину ситуації в модерній Росії з право радикальними рухами. Висновок сумний: такі рухі,особливо серед молоді мають серйозне поширення в сучасній Росії, фінансову підтримку, і, головне, з боку державних урядових інституцій не має однозначної протидії ксенофобії та прав радикалізму, яке сьогодні поширюється в російському суспільстві.
Друга сесія «Правий екстремізм у Німеччині та фактори його впливу» було присвячена ситуації в сучасному німецькому суспільстві та стану розвитку неонацистських рухів. Були блискучі доповіді наших колег з Німеччини д-ра Дітмара Мольтхагена та д-ра Андреаса Умланда. Колега Мольтхаген розповів про ситуацію з право радикалізмом в різних регіонах сучасної Німеччини, наголосивши, що, на жаль, після 1990 року та об’єднання Німеччини неонацизм часто-густо став піднімати голову, що для німецького суспільства надто боляче, враховуючи важкий досвід гітлеризму в країні з 1933 по 1945 роки. Д-р Д. Мольтхаген підкреслив, що за соціологічними дослідженнями у Східній Німеччині, яка ще не остаточно позбулася тоталітарного соціалістичного минулого, прояви неонацизму та антисемітизму зустрічаються доволі часто і небезпечно…
Третя сесія «Шляхи та можливості запобіганню та протидії правому екстремізму» була надто важливою і, скоріше за все, найголовнішою частиною чи сесією нашого Круглого столу, тому що ми почули про досвід та методику протистояння правому екстремізму в Німеччині (Д. Мольтхаген), Росії (А. Верховський) і в Україні (В.Нахманович). Для нас та наших колег був просто екстремально цікавий досвід наших німецьких колег, який, безперечно, більший за часом та різноманітний за методологією, все це, як відомо, пов’язано з надто тяжким тягарем історичного минулого Другої світової війни… Д-р Дітмар Мольтхаген представив учасникам Круглого столу різноманітні освітянські, методичні розробки, що діють і впливають на протидію та протистояння і боротьбу з ксенофобією, антисемітизмом, право радикальним рухом, передовсім в молодіжному середовищі. Це, насамперед постійна освітянська діяльність в межах формальної та неформальної освіти, що підтримується передусім державою (що поки, на жаль, катастрофічно не вистачає Україні) та громадянським суспільством…
В цілому Круглий стіл виявився важливим та успішним і дійсно став подією в гуманітарному житті України. Д-р Крістофер Цьоппель, завершуючи дискусії зауважив, що поки є люди є надія…
Д-р А. Подольський
Директор Українського центру вивчення історії Голокосту
